Команда мрії
Глісери київських спортсменів водно-моторників Андрія Березина і Олександра Федоренко вже готові до старту. Компактний червоний скутер Олександра занурений на конструкцію, а доведення більш масивного човна Березина ще не закінчене. За пару днів, що залишилися перед стартом в Хмельницькому, грамотний пілот може майже повністю змінити тонкощі налаштування свого човна. Крім Хмельницького змагання водно-моторників проходять в Черкасах, Дніпропетровську та Дніпродзержинську. А головний старт сезону – Чемпіонат Європи відбудеться в Тернополі. Андрій Березін розповів, що президент української федерації водно-моторників В. Шемчук родом з Тернополя. У 2012 році вже вдруге озеро посередині маленького містечка перетвориться на арену міжнародних змагань.
Питання, як поєднати хобі з роботою у Андрія Березина навіть не стояло.
-Все просто. Керівництво компанії нас підтримує. На змагання виділяє службові машини і паливо. Нас так і називають на гонках – команда «Далгакіран», хоча в офіційних протоколах ми з Олександром ганяємося за Крим, – поділився Андрій.
– Після роботи ми в нашому робочому цеху і працюємо зі своїми човнами. Це дуже зручно. У більшості спортсменів таких умов немає.
У Києві пілоти моторних човнів тренуються на Оболоні в затоці «Собаче гирло», а державної або відомчої бази у водно-моторників столиці немає. Фінансують заняття спортом українські спортсмени-водники з власної кишені, державної програми підтримки немає. З цієї причини число пілотів в Україні не велика. Хоча в світі цей вид спорту входить в число престижних і розвивається за підтримки держави.
– Для мене робота в компанії «Далгакіран» стала місцем народження мого хобі, – розповів Олександр Федоренко. – Спочатку я прийшов сюди працювати сервісним інженером, а потім в цеху побачив скутер. Стало цікаво, і я попросив Андрія взяти мене з собою на змагання. Перші два роки їздив, придивлявся, допомагав човен налаштовувати перед стартом. Робота механіка – водно-моторника дуже схожа на те, чим я займаюся в компанії. Тут я теж розбираюся з настройками техніки. Правда, крутити гайки на природі приємніше, ніж в цеху або на об’єкті у замовників – сміється Олександр.
Від човнів переходимо в маленьку кімнатку в торці цеху. На її стіні розвішано більше трьох десятків гвинтів. Кожен – особливий, зроблений вручну під «свій» човен, спеціальні умови і «свого» пілота. До речі, найважливішу деталь скутера – новий спеціальний сертифікований мотор для одного човна теж допомогла придбати компанія «Далгакіран». Керівництво про це скромно мовчить, а ось хлопці похвалилися. Коштує така обновка в п’ять разів дорожче самого човна. Можливо, саме цей мотор і принесе Олександра, якщо не до п’єдесталу пошани, то вже на солідне місце серед досвідчених гонщиків. – Цього року в моєму класі заявилося вже більше учасників, ніж у минулому, коли мені пощастило зайняти 6 місце в неофіційному Чемпіонаті Європи, що проходив в Тернополі. У календарі Федерації водомоторників ці старти іменувалися «Кубок мера Тернополя» і зібрали сильний склад учасників. Було б здорово, якби вдалося і в цьому році виступити не гірше, адже конкуренція зросла, – поділився надією Олександр Федоренко.
Більш досвідчений Андрій Березін в цьому сезоні буде виступати на човні нового для себе більш швидкісного і вже міжнародного класу S-550. Сезон 2012 року стане для нього «пристрілювальним». Але, як то кажуть, добрий початок.
– Я – найстаріший співробітник компанії «Далгакіран» після директора, – посміхається Андрій. Незважаючи на те, що подібний коментар забавно чути з вуст молодої людини, сумніватися в солідності кваліфікації технічного директора сервісного центру компанії «Далгакіран» годі й говорити. – Після закінчення Національного Аерокосмічного Університету «ХАІ» в Харкові я відіслав в компанію своє резюме і мене запросили на роботу до Києва. Це було в 2006 році, коли «Далгакіран компресор Україна» відкривав своє офіційне представництво в Україні.
З тих пір ми ростемо разом. Я за фахом інженер-конструктор авіаційних двигунів. Досвід і практичні знання, які я отримав як водно-моторник, доповнилися вищою академічною освітою, і зараз, в компанії «Далгакіран компресор Україна» я застосовую їх на практиці і продовжую отримувати нові навички, налагоджуючи промислову техніку. Все вийшло дуже органічно, моє хобі і робота мають багато спільного.
Згоден з таким твердженням і Олександр. Він вважає, що його досвід сервісного інженера багато в чому сприяв розумінню технічних аспектів водно-моторного спорту. А підтримка компанії дозволяє їздити на змагання і набиратися досвіду. В кінці тижня Андрій Березін і Олександр Федоренко, водно-моторники з сервісного центру «Далгакіран», їдуть до Тернополя на гонки другого етапу Кубка України. Побажаємо хлопцям успіху, і нехай їх спортивна техніка працює так само добре, як і промислове обладнання компанії, в якій вони працюють. Швидкої води і сім футів під кілем!
